Image

Біженці: Можливість зростати разом
Спільна екуменічна заява Карітасу до Всесвітнього дня біженців – 2017

0 Comments

Християнська Біблія розповідає про двох чоловіків – Петра та Корнелія, які цілком різнилися своїми релігійними віруваннями та культурою, але зустрівшись один з одним, відкрили для себе правду про спільну волю Бога щодо себе, яку раніше вони не могли зрозуміти. Вони побачили, що Святий Дух руйнує стіни та об’єднує тих, хто міг би подумати, що у них немає нічого спільного.

Через насильство, переслідування, дію природних та техногенних катаклізмів, голод та інші чинники, жінки, чоловіки та діти в усьому світі змушені залишати свою батьківщину. Їхнє бажання уникнути страждань є сильнішим, аніж бар’єри, побудовані для того, щоб заблокувати їм шлях. Опір деяких країн щодо міграції примусово переміщених осіб не зможе переконати залишитись у своїх домівках тих, хто зазнає нестерпних страждань.

Багаті країни не можуть уникнути відповідальності за рани, завдані нашій планеті – екологічні катастрофи, торгівля озброєннями, нерівність у розвитку призводить до примусової міграції та торгівлі людьми. Незважаючи на те, що перебування мігрантів у більш розвинених країнах може стати справжнім та значним викликом, – це також нагода для відкритості та змін. Папа Франциск ставить перед нами запитання: “Як ці зміни можуть стати для нас не лише досвідом перешкод для справжнього розвитку, але можливістю правдивого людського, соціального та духовного зростання?” Суспільства, котрі знаходять в собі сміливість та бачення того як вийти за межі страху,  вже незабаром відкривають для себе усі багатства, які іноземці та мігранти приносять із собою, а вони завжди їх мають.

Якщо ми, будучи родиною людей, наполягатимемо на погляді, що біженці є для нас тягарем, – то позбавимо себе можливості бути солідарними, а, отже, й можливості взаємного навчання, взаємного збагачення та взаємного зростання.

Для християнина недостатньо лише сповідувати любов до Христа: віра є справжньою, лише якщо вона виражена у вчинках любові. Ми – єдине тіло Христа, неподільне. За словами Дітріха Бонгеффера: “Тільки в Ісусі Христі ми є братами і сестрами один одного… В Христі стає  реальною та цілісною наша взаємна приналежність, яка – назавжди.” Якщо ми є одним тілом, то це означає, що ми вплетені у солідарність, яка визначає нас і вимагає від нас.

Знаки солідарності можуть бути помножені за межами релігії та культури. Зустріч віруючих інших переконань спонукає нас поглиблювати наші знання про нашу власну віру, а в зустрічі із братами та сестрами біженцями Бог говорить до нас, і благословляє нас, як Він благословив Корнелія і Петра.

У кожній справжній зустрічі відбувається обмін дарами. Коли ми ділимося із іншими тим, що маємо та чим володіємо, то відкриваємо для себе розуміння того, що все є вільно дане нам Богом. Разом з тим, гостинно приймаючи тих, хто нам зустрівся, ми маємо можливість пережити зустріч із Богом, який завжди є поруч із тими, хто вразливий, на маргінесах, і є іншим.

Ми спостерігаємо як у світі вибудовуються щораз вищі стіни, щоб утримати переселенців на віддалі. Ці стіни не лише фізичні, – але й стіни страху, упереджень, ненависті та ідеології. Нумо ж усі разом, як одна родина людей, прагнути радше будувати мости солідарності, аніж стіни поділу. Наші сестри та брати біженці дають нам можливість взаємного збагачення та процвітання – це сам Бог об’єднує нас.

З впровадженням нових міжнародних ініціатив «Глобальні впливи на мігрантів та біженців в 2018 році», держави повинні не лише забезпечити більш ефективний розподіл відповідальності за великі переміщення, але й використати цю можливість аби визнати і підкреслити значний внесок біженців та мігрантів у життя громади приймаючої сторони. Й, таким чином, проявити свою солідарність із живою реальністю тих, хто шукає захисту, і тими, хто дотримується своїх зобов’язань в наданні їй однорідності.

Categories: Новини